Ці красиві Снігурі

У розпалі зими серед засніженого гілля дерев яскравіють червоногруді, з чорними капелюшками кругленькі птахи. Це — снігурі, які, шукаючи корм, прилетіли до нас з хвойних лісів далекої Півночі. За народними прикметами, поява снігурів поблизу людських осель віщує снігопади — звідси й назва птахів.

Оперення самців буває яскравіше і скромніше. Крім червоного черевця і чорного із синім полиском капелюшка, вони мають чорне махове пір'я на крилах і хвості. Спина попелясто-блакитна, надхвістя біле. Дзьоб короткий і широкий, чорний, лапи сірі. У самок червоний і попелясто-блакитний кольори природа замінила насіро-бурий. Розмір птахів—17 см, причому на хвіст припадає 6 см.

Як тільки зграя перелітає на нове місце і сідає на верхів'я дерев чи кущі, снігурі одразу починають перегукуватись, аби легше було зібратися докупи. У цей час далеко чути їх гучне «гу-гу-гу-». Пісня в них, навпаки, дуже тиха: снігур начебто шепоче собі щось під ніс і поскрипує. Щоправда, окремі екземпляри снігурів доволі голосно співають — видають приємний флейтовий свист. Такі птахи навіть можуть навчитися насвистувати мотив нескладної мелодії.

Моє знайомство із Снігурем

Уже не перший рік снігурів можна побачити на території ношого колегіуму. Невеличкими зграйками вони сідають на кущі шипшини та винограду. Кожен візит цих красенів викликає захоплення у колегіантів, вчителів та перехожих. Але одного разу мені випала ногода познайомитися із цим птахом ближче. Проводячи один із уроків я почув сильний удар у скло кабінету. Коли я подивився у вікно помітив червоного снігуря який безпомічно повис на гілках вишні під вікном. Ситуація була зрозуміла, снігур намагався втікти від кота, і не розрахувавши з переляку напрямок польоту врізався у вікно. Коли я підійшов до дерева аби зняти бідолаху він навіть не пручався. Я заніс його до свого кабінету. Птах поступово відігрівся та почав видавати ознаки життя. Після знайомства птаха із зацікавленими учнями та колегами я вирішив допомогти йому приєднатися до його зграї, але на диво птах не дуже поспішав і зігрівшись на моїй долоні почуваючи себе у безпеці почав дрімати... Довелося трохи його розбурхати та пересадити на гілку. Через деякий час він приєднався до своєї зграї. Цього року вони знову прилетіли туди де напевно їм затишно, до нас.