Еукаріаоти
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Променепері (Actinopterygii)
Надряд: Protacanthopterygii
Ряд: Щукоподібні (Esociformes)
Родина: Щукові (Esocidae)
Рід: Щука (Esox)

Сімейство Щукові на Україну представлений одним видом - щукою. Вона є найбільш поширеним об'єктом промислу та спортивного рибальства.

Опис:
Щука має подовжене стрілоподібне тіло, велику і довгу голову з сильно витягнутим рилом і широкою пащею. Обидві щелепи виступають далеко вперед, причому нижня щелепа довше верхньої. На нижній щелепі знаходяться кликообразние зуби, на верхній, а також мовою і деяких інших кістках ротової порожнини - дрібні зуби, вістря яких спрямовані назад. За допомогою зубів щука лише утримує видобуток, але не пережовує її - вона проковтується нею цілком. Зуби у щуки непостійні. Вони випадають і замінюються новими, причому випадають не всі відразу, а поступово; відслужив певний термін зуб випадає, а поруч з'являється інший. Очі у щуки розташовані у верхній частині голови, що дозволяє їй оглядати великий простір, не повертаючи голови. Спинний плавець далеко відсунутий назад і розташовується над анальним. Тіло вкрите дрібною лускою, що заходить на щоки і зяброві кришки.
Уздовж тіла розташована повна бічна лінія, тобто проби-денние лусочки у середньому ряду розташовані від голови до кінця лускатий покриву. Слід зазначити, що у щуки окремі про-Боден лусочки є також вище і нижче бічної лінії, завдяки чому вона добре сприймає рухомі предмети.
Забарвлення тіла щуки схильна до значних змін. Зазвичай спина чорного кольору, боки світліші, а черевна частина біла з сірими плямами. Бока щуки усіяні невеликими білувато-жовтими і темними плямами; зливаючись, вони утворюють різної ширини смужки. У глибоких водоймах забарвлення щуки темніше, ніж у дрібних, зарослих водяними рослинами. Її молодь в порівнянні зі старими особинами забарвлена в більш світлі тони. Спинний, анальний і хвостовий плавці жовтувато-сірі з великою кількістю темних плям. Грудні й черевні плавці жовтувато-червоні.
Де можно знайти:
Щука тримається в різних місцях водойми. У ставках і озерах вона воліє дрібні місця, зарослі різними рослинами, в тіні навислих над водою дерев і кущів, серед корчів. Глибини в таких місцях невеликі. У річках щука живе як серед прибережних заростей, так і в більш глибоких місцях. Останнє властиво більшим особинам. У водоймищах вона більш численна в їх вершинах, а також поблизу гирл впадають у них, де є великі мілководдя і водна рослинність.

Щука веде переважно осілий спосіб життя. Однак вона може полювати не тільки підстерігаючи видобуток, але й активно виглядати її, для чого періодично пересувається по певній території. Найчастіше риба може стояти на одному і тому ж місці нерухомо, лише злегка рухаючи спинним і хвостовим плавцями. При появі жертви вона здійснює три-чотири різких зустрічних до жертви руху, а іноді і кидок за жертвою, після чого знову повертається на старе місце. У зв'язку з таким способом життя в нагульний період її скупчень не спостерігається.

У жовтні - листопаді щука відходить від берегів на глибини. У міру охолодження води від берегів відходять і інші риби. Щука пересувається за ними, не припиняючи харчування. У результаті цього в глибоких ямах виникають її спільноти, які зберігаються протягом усієї зими.

Ще під льодом (у березні - квітні) щука починає підходити до берегів на мілководні ділянки заплави, у затоки, балки, де є місця, придатні для нересту. Починає вона нереститися при температурі води близько 4-6 °, найбільш інтенсивно нереститься при температурі 7-13 °. У водосховищах у зв'язку зі слабким прогріванням води щука нереститься приблизно на місяць пізніше, нерест її більш розтягнутий у часі, ніж у річці. На нерестовищах щуки дно, як правило, тверде, вкрите невеликими заростями торішньої, а іноді і нової трав'янистої рослинності, часто усіяне листям, гілками, стеблами торішніх рослин. Нерест її відбувається як в стоячій воді, так і на слабкій течії.
Глибина на нерестовищах щуки не перевищує 0,3-1,2 м. Зазвичай вона нереститься на самих дрібних, тільки що залитих прибережних ділянках заплави, глибина не більше 5 см.

У міру підвищення рівня паводкових вод щука відкладає ікру на нових дрібних ділянках. Нереститься щука групами. До складу груп входить самка й два-п'ять і більше самців. Ікрометання відбувається бурхливо. Під час нересту чутні сплески води. При цьому у риб добре видно над водою спини і спинні плавники. Під час нересту щуки втрачають будь-яку обережність, плаваючи майже біля ніг людей, що стоять у воді. Нерест відбувається з однаковою інтенсивністю протягом круглих доби, якщо немає вітру і температура води не перевищує 15-16 °.

У вітряну погоду нерест спостерігається лише в місцях, захищених від хвиль. Самки, відкидає ікру, відразу ж йдуть в більш глибокі місця, а самці частіше залишаються на нерестовищах. Відпливши трохи убік від минаючої самки, вони приєднуються до іншої групи
нерестяться риб. Тому на нерестовищах спостерігається деяке переважання самців над самками. Самці щуки вперше можуть приймати участь в розмноженні вже в однорічному віці. Основна їх маса дозріває у віці двох років. Самки дозрівають у двох-, трьохрічному віці.

Плодючість щуки залежить від її розмірів. Так, у щуки середньої течії Дніпра при довжині тіла 25 см і вазі 155 г виявлено 1,6 тис. ікринок, а у самки довжиною тіла 91 см і вагою У кг - 197 тис. ікринок.

. Вимітайте ікринки спочатку приклеюються до рослин, однак через кілька годин після запліднення їх клейкість втрачається, і вони виявляються вільно лежать на дні серед кущів і різних залишків рослин. У результаті цього лк-oрінкі добре захищені від виїдання їх хижаками. Цьому ж сприяє і забарвлення ікринок - вона схожа з кольором минулорічної рослинності. Застряглі серед кущиків, залишків рослин і коренів ікринки у меншій мірі схильні до замулення, ніж ті, які потрапляють на ділянки, позбавлені рослинності. Ікрометання серед рослинності сприяє також і тому, що Виклюнувшиеся личинки на деякий час "підвішуються" на рослини і проходять так звану стадію спокою, а нозже вони тут ховаються. До того ж у цих місцях рясно розвивається дрібний Рачкова планктон, службовець їжею для молоді щуки.

Нерестовища щуки відвідують багато видів риб - густера, окунь, плотва, йорш і інші. Вони поїдають виметанную ікру щуки, що несприятливо позначається на чисельному відтворенні її потомства.

Ікра у щуки велика - до 2,5 - 3 мм в діаметрі. Розвиток зародків триває довго: в залежності від температури води воно триває протягом 1,5 - 2 тижнів. Виклюнувшиеся личинки мають жовтковий мішок, довжина їх не менше 6-7 мм. До розсмоктування жовткового мішка вони ховаються серед заростей, Личинки і мальки тримаються біля дна.

Щуки живуть переважно у заплавних озерах, менше їх у затоках річок і особливо в руслах. Зростає щука дуже інтенсивно. Швидше вона росте в південних водоймах, ніж у північних. Так, наприклад, в нижній течії Дніпра однорічні щуки мали довжину близько 28-35 см, а у верхній течії Дніпра - близько 14 см.

У перші роки життя самці і самки щуки зростають однаково, а у наступні - самки ростуть швидше самців. У водосховищах Дніпра в уловах попадаються щуки до 12 однорічного віку. Їх розміри досягають 110 см, а вага - 13-15 кг. Після розсмоктування жовткового мішка щурята харчуються що мешкають у воді тваринами організмами - рачками, мотилем. Приблизно через місяць після народження вони починають поїдати мальків інших риб. Мальки щуки харчуються як рибою, так і різними водними організмами. Проте з віком у харчуванні щуки все більшу роль відіграє риба і меншу - інші тварини. Наприклад, в деяких озерах Волині щуки розміром 5,5 см харчувалися в основному донними тваринами, переважно поденщинами, ручейников, водяними осликами, хробаками та іншими, а також рачками, що живуть у товщі води. У піщю щук розміром 7-10 см донні тварини відходять на другий план, і перше місце займають мальки риб (плітка, ук-лея та ін.) Основу харчування щуки становить, мабуть, та риба, яка в даному водоймищі володіє найбільшою чисельністю. Наприклад, навесні в нижній течії Південного Бугу вона у великій кількості поїдала тарань, бичків, пузанків, тюльку; в Каховському водосховищі - переважно плітку і густеру; у верхній течії Дніпра в преднерестовий період - плотву, окуня, густеру, а в посленерестовий - плотву, в'юнів, жаб.

Протягом доби щука харчується з різною інтенсивністю. Наприклад, у верхній течії Дніпра в серпні найбільш інтенсивно вона харчувалася близько полудня і перед вечором. У червні інтенсивність її харчування зростала з другої половини дня до півночі. Те саме спостерігалося і у вересні. Мабуть, дворазове посилене харчування у квітні пов'язано з різким підвищенням жора щуки після нерестового періоду.

Під час нересту щука не перестає харчуватися, але в порівнянні з нагульним періодом інтенсивність харчування трохи зменшується.

Область розповсюдження щуки величезна. На Україну вона численна усюди: і у великих, і в середніх, і в малих річках, і в ставках, і в озерах, і навіть у деяких болотах. Менш численна вона в гірських річках з холодною водою, швидкими перекатами і порогами. Відсутній в заморних і в промерзають в зимовий час водоймах. У водосховищах Дніпра чисельність щуки зменшується / у зв'язку з погіршенням умов її розмноження в порівнянні з річкою до зарегулювання. В даний час кількість щуки зменшилося в схилів ділянках водосховищ в порівнянні з їхніми вершинами, де умови для її ікрометання кілька сприятливіші.

Щука є перспективним об'єктом ставкового рибництва. Її рекомендується вселяти у водойми, в яких багато малоцінної риби. Одночасно вона може бути і санітаром, споживаючи ослаблену і хвору рибу.

Для поимки щуки застосовуються декілька видів лову, найбільш поширений з яких - ловля на спінінг. При лові на спінінг для приманки щуки використовуються такі снасті як воблери, силіконові рибки, ріпери, твістери, різні блешні. Також має поширення лов на живця із застосуванням вудлища, гуртків, жерлиц, донок, доріжка, троллінг і так далі. У народі також відома снасть під назвою «дурилка», що вживається для зимового лову щук в озерах. Рибалкам рекомендується дотримуватися обережності при поводженні зі щуками: їхні гострі дрібні зуби, спрямовані всередину пасти можуть нанести серйозну рану необережному рибалці. Для безпечного вивільнення блешні або інший снасті, що виявився глибоко в роті щуки використовуються пристосування під назвою екстрактор і зевнік.

Щука ловиться протягом усього дня, однак для більшості водойм є свої кращі години клювання. Велика щука частіше бере в ранкові години, а при вітряній погоді - в середині дня. У сіренькі дні, з невеликими дощами( вона сааме під дощем виходить на охоту), лов буває успішніше, ніж у ясну погоду. Ловлять спінінгом, на доріжку, літню і зимову жерлиці, гуртки, поплавочние і донні вудки та інші снасті. Однак не всі способи лову приносять однаковий успіх.

Вибираючи спосіб лову, треба завжди враховувати особливості водойми. На чистих плесах з рівною глибиною ловити можна на гуртки й доріжку, а при нерівному дні або серед водоростей краще застосувати спінінг. На великій глибині рекомендується стрімке блесненіє зимовими блешнями або лов на донну доріжку, чи на доріжку воблерами є воблери які ниряють на 8-13-15-… метрів .
Щука дуже часто бере воблер «щуку»… але більше нікто цей вобл ер не візьме

Ловля на мертву рибку

У річках деякі ловлять на жерліцу, оснащеною мертвою рибкою. Мертва риба часто відлякує недосвідчених щук, але не завжди буває бере й крупна щука.

На живця

Живцями служать плотва, ялець, піскар, карась, йорж, окунь. Їх краще надягати на снасточку з двох одинарних гачків. Застосування трійників нерідко призводить до того, що щука, схопивши живця поперек, наколюється і відпускає його. При лові на живця не слід поспішати з підсічкою. Краще трохи почекати, не натягуючи лісі, і підсікати тільки при русі щуки в бік, після клювання і зупинки. Поклевка у щуки буває різною. Зазвичай вона рішуча і різка, але при млявому клюванні - обережна і схожа на зачепивши за м'яку траву. Сита щука бере неохоче, але бувають випадки, коли у шлунку пійманої щуки виявляють недавно проковтнуту велику рибу.( це все в ідеалі я ніколи не підсікаю, я ставлю живця та ходжу по берегу тільки( якщо поплавок) занурився я дістаю, (якщо дзвінок ) тільки задзвинів то теж дістаю)

Цікава ловля щуки спінінгом. Можна відзначити лише деякі особливості. Спінінгом щуку ловлять успішно ранньою весною в невеликих, швидко просвітлюючих річках, коли ще немає водної рослинності( !!!судак бере пізніше коли вот тіль тільки починає на землі підніматися травка!!!), за яку чіпляється блешня, воблер. Щука в цей час часто виходить на дрібні прогріваються сонцем місця. У дрібних річках зазвичай краще кидати блешню вздовж берега - вниз за течією. Блешні для цього лову можна брати середнього розміру 6- 8 см.Якщо в крупних то мінімум 8 см. Влітку, коли лов щуки на блешню часом буває малоуспішною, застосовують пузатих воблерів вони більш частотні. . При поганому клюванні можна спробувати ловити на глибині на великий воблер - довжиною 12-18 см.( підуть як і міннохи так і пузатікі)

Темп ведення воблера залежить від її форми, ваги і умов лову. Основний вид проводки воблеру при лові щуки, це чергування прискорення з спокоєм (уповільненням), тим самим ми даємо щуці як би можливість схопити здобич. Іноді щука проводжає воблер до берега або човна, але не бере її. Якщо вона переслідує блешню, воблер трохи збільшують швидкість ведення. Якщо «провожающая» щука не взяла і на наступних пяти-шістьох закиданні, блешню, воблер, змінюють місце або ставлять іншу приманку або вобл ер просто іншої моделі або кольору, або силікон, або блешню. Зимова ловля щуки вимагає доброго знання водойми, в особливості рельєфу дна. Необхідно вивчати місця і час підходу щуки до берега. Тільки в цьому випадку можна досягти успіху.

Цікавим є те що щука бере майже всі воблери які бере і лосось.
Щука може хапати здобич приблизно 40%-60% від своєї маси, розміру ( тобто чим більше кидаєш приманку тим більше є шанс що спіймаш більше рибу за розміром, вагою)
Найчастіше щука бере приманку на паузах ( це стосується силікону та воблерів ).

Відношення розміру, ваги та возрасту

Матеріал:
- З Вікіпедії
- http://fishing.org.ua
- http://www.karasi.mk.ua
- ….книги( чуть пізніше напишу)
- З власного досвіду

Буду корегувати.