Белемні́т — вимерлий головоногий молюск. За будовою був схожий на сучасного кальмара. Белемніти були поширені в юрському та крейдовому геологічному періодах. Белемніти мали внітрішній скелет, викопні рештки якого часто зустрічаються у породах мезозойської ери поряд із скам'янілостями амонітів. Викопні скелети белемнітів, rostrum, кладаються з кальциту і, завдяки своїй формі, в народі називаються чортів палець. Вони мають конічну форму. У особливо добре збережених екземплярів з одного кінця можна помітити лійко-видне розширення, phragmocone. Деякі екземпляри rostrum-ів можкть досягати 50-60 см у довжину. За таких розмірів скелету тварина досягала близько 3-х метрів довжини.

Белемніти (Belemnoidea) — підряд де-сятируких внутріраковинних головоногих молюсків. Окремі представники відомі з перму; масового розвитку і найбільшої різноманітності Б. досягли в тріасі; в еоцені вони вимерли. Б. були рухливими хижими тваринами. Будовою тіла Б. подібні до сучасних кальмарів і каракатиць, але мали добре розвине ну внутрішню вапнякову раковину, що складалася з конічного, поділеного сентами на камери фрагмокона, пластинчастого виступу спинного верх. краю — фрагмокона (проостракум) і задньої пальцевидної частини — рострума. В найбільшій камері фрагмокона містилося тіло Б., а всі ін. камери були наповнені газом і сполучалися з тілом сифоном, що пронизував його поблизу черевної сторони. Зовні раковина була вкрита мантією. У викопному стані звичайно зберігається лише рострум, який в народі називають «чортовим пальцем». Б. є провідними формами для визначення юрських і крейдових відкладів. На Україні Б. часто трапляються в юрських і крейдових відкладах.