Шевчук В.В., учитель біології вищої категорії

гімназії “Києво-Могилянський колегіум”,

відповідальний за туристсько-краєзнавчу та екологічну роботу

Шевчук Н.А., учитель української мови вищої категорії

гімназії “Києво-Могилянський колегіум”

“Небо і земля нині торжествують”

Походження вертепної драми та традиції її постановки в гімназії “Києво-Могилянський колегіум”

З давніх-давен в Україні шанували та відзначали різдвяні свята. Особливою популярністю під час різдвяних свят користувалась вертепна драма (вертеп) за мотивами євангельських оповідань про народження Ісуса Христа. Широке визнання вертеп здобув через простоту та доступність сюжету, природність мови, соціальні й побутові мотиви, комедійні ситуації та народні персонажі. І дотепер у містах та селах України можна побачити ватаги, які розігрують вертепні драми біля церков.

На думку етнографа Миколи Маркевича, вертепні драми з’явилися на початку XVII століття (1600-1620 роки), за часів гетьмана Конашевича-Сагайдачного, який відновив братську школу і Академію в Києві. У вступі до вертепної драми Микола Маркевич пише так: “...І Навуходоносора, і блудного сина, і вертеп написали, очевидно, українці, отже в Академії Київській” (Маркевич 1991). Інші дослідники вертепної драми - В. Перетц, М. Петров, Є. Марковський - погоджувались з тим, що вертепна драма “якщо і не була створена цілком в Академії Київській, то в усякому разі дістала там поважне літературне оформлення” (Воропай 1991). Києво-Могилянська академія була першим вищим навчальним закладом в Україні, вона взяла на себе роль загальноукраїнського просвітницького центру, куди стікалася молодь з усієї України. Можна вважати, що традиція постановки вертепних драм походить з Київської академії, саме бурсаки академії оживили біблійні сюжети, наблизили їх до народу.

Під час різдвяних свят бурсаки ходили містом з колядками, щедрівками, вітальними промовами, кантами, вертепами. Студенти самі були і авторами, і акторами, і режисерами, і музикантами, розучували канти й пісні, виготовляли все необхідне для вертепу. Багато хто із студентів отримував “пашпорт” і йшов “миркувати”(декламувати вірші та співати пісні, щоб заробити гроші) у різні кінці України. Виступали на ярмарках, у селах біля церков, на майданах, розігрували вертепні драми й комедії. Мандрівних студентів називали – мандрівними дяками, бурсаками, спудеями та ін. Таким чином, через мандрівних дяків – вихованців Київської академії – відбувався процес засвоєння книжної версифікації та естетики. Київська освіченість поширювалася по Україні. Мандрівні дяки стали посередниками між академічною культурою та освітою і життям українських селян таміщан. Саме завдяки їм постановка вертепної драми була загальновідомим і поширеним по всій Україні звичаєм з XVII століття.

Тексти вертепної драми, які дійшли до нашого часу, належать до другої половини XVIII століття. Найповніший текст - це так званий “галаганівський” список, що був записаний у селі Сокиренцях у 1770 році від київських бурсаків. Текст вертепної драми - це цікаве поєднання книжних елементів з елементами народними. Вертепна драма складається з двох частин: різдвяної драми за мотивами євангельських оповідань про народження Ісуса Христа та сатирично-побутової інтермедії. Перша частина вертепу більш-менш стійка і в народі називалась “святою”, а друга, “народна”, змінювалася залежно від місцевих умов та історичних періодів.

Підтримуючи традицію братської школи, щороку в гімназії “Києво-Могилянський колегіум” колегіанти відтворюють “святу” частину вертепної драми. Сценарій вертепної драми, який ми використовуємо, складений на основі матеріалів етнографічних експедицій в різні регіони України, а також текстів вертепів, які були надруковані раніше. Постановка вертепної драми допомогає розкрити в колегіантах талант театрального перевтілення, вчить працювати в групі та виступати перед великою аудиторією. Вивчаючи сценарій вертепної драми, його походження, значення окремих сцен колегіанти глибше розуміють етнографію рідного краю та біблійну історію про народження Ісуса Христа.

Для постановки вертепної драми необхідно необхідно 16 учнів, між якими розподіляються ролі: хлопці грають Ірода, Чорта, Мошка, двох Воїнів, Українця, Козака, трьох Пастушків, трьох Царів а дівчата грають ролі Кривди, Смерті, Українки, Янгола. Також потрібен Звіздар - хлопчик, який тримає зорю. Учасники постановки можуть бути із різних за віко класів.

Ірод – негативний персонаж, жорстокий цар, який має безмежну владу, поводить себе пихато та зневажлив. Одягнений у королівське вбрання темних тонів, з великою короною. Обличчя гримом роблять блідим.

Чорт – негативний персонаж, уособлює володаря пекла, жвавий та нахабний. Одягнений у чорне (вивернутий кожух, чорна маска з панчохи з нашитими вухами, ріжками та червоними очима та язиком). Має в руках “дворогі” дерев¢яні вила.

Мошко та Сура – український «жид» та «жидівка», уособлення торгаша, боязкий, підступний, запопадливий. У жилетці та з торбою.

Воїни – охоронці, які виконують всі накази Ірода та завжди знаходяться поруч з ним. У руках щити, мечі або списи, на головах шоломи.

Українець – представляє західну Україну та відповідно вдягнений.

Козак – представник центральної та східної України, уособлює силу та правду.  Одягнений у шаровари, чоботи, вишиванку, смушкову шапку, жупан з шаблею.

Три пастушки – вбрані в вишиті сорочки та світлі штані можуть мати брилі, торбинки, сопілки.

Три царі – царі зі сходу. Одягнені у пишні шати, у руках - дари (маленькі скриньки)

Кривда – негативний персонаж, уособлення неправди, злиднів, недолі. Одягнена у дрантя, як бабця-жебрачка.

Смерть – закрита довгою до п’ят чорною накидкою, в руках тримає косу. Обличчя загримоване білим.

Українка – одягнена в український народний костюм.

Янгол – одягнений у білу довгу сорочку, з крилами.

Вертепну драму можна показувати як на сцені, так і на вулиці, скажімо, біля церкови. З одного боку сцени протягом всієї вистави стоїть Звіздар із зорею. Зоря повинна мати вісім променів. Її можна виготовити з фанери та закріпити на держак прикрасивши різнокольоровими стрічками та фольгою. Дійові особи при зміні яв виходять на центр сцени. Репліки супроводжуються відповідними жестами та мімікою. Колядки може співати як окремий хор, так і самі учасники драми. Вистава триває орієнтовно сорок хвилин.