|
Мошко (із
зацікавленям звертається до всіх)
Добрий вечір, пани мої,
Що у вас тут за чаї?
Як до нас би ви зайшли,
То не знали б ви журби.
Сура Хто
ж у мене побуває,
Про всю біду забуває.
В мене ліки такі є –
Той веселий, хто їх п’є.
В мене є, де в корчмі сісти,
Можна смачний обід з’їсти,
Маю бурки, маю булки,
Маю мило, маю пиво,
Ну, купуйте, живо, живо!
Мошко Я
із крамом скрізь мандрую,
Все те бачу, все те чую.
Я про все на світі знаю,
Бо
при тому гендель маю.
Я є тут, і я є всюди.
Козак (грізно)
Забирайся, Мошко, звідси,
Бо торгу не буде!
Мошко (зневажливо)
Ай, вай, вай, вай!
Як ви помудріло!
Щоби то таке ізробити,
Щоб ви подуріло.
Сура Щоб
вам циган коні вкрав!
Щоб вас чорт у пекло взяв!
Чорт (швидко
вискакує, потирає руки)
Хто мене тут поминає?
Хто мене не забуває?
Там, де бійки, сварки, крики,
Там мої грають музики,
А де інші шахраї,
Там товариші мої,
А де інші чарівниці,
Там мої рідні сестриці,
Бо я жвавий і моторний,
Тільки що я трохи чорний.
Мошко (звертається
до чорта)
Чуєш, що воно сказало?
Щоб я їм не заважало.
(вказує на Мошка)
Сура Як
хлоп пити не буде,
Мошко з голоду помре
Чорт (заспокоює
Мошка)
Не журися, рідний свате,
Я буду людей цькувати,
Щоб на нашу йшли дорогу,
Менше щоб молились Богу,
Щоб один одного били,
Щоб горілку добре пили, -
Отоді ми будем жити.
Козак (грізно
та зневажливо)
Цить, ви, нечистивці кляті,
Буде правда в нашій хаті.
Ірода, що з вами тут,
Ще скарає Божий суд.
Вже росте новий месія,
Між людьми він правду сіє,
Ірод зна – хоч круть, хоч верть –
Йде по нього нагла смерть
Смерть (радісно)
Тут, панове, я з косою,
Наче кликав хто за мною
Вбігає Ірод із Кривдою та Воїнами
Ірод (захекано
та поспішаючи)
Я, цар Ірод, смерте мила,
Завше ти мені служила
І косила ворогів,
Всіх, кого я повелів
Смерть А
кого тепер косити? (питає у Ірода із задоволенням)
Ірод (вказує
на всіу на сцені та в залі)
З них ніхто не сміє жити,
Їх усіх коси, крім того,
Бога ще скоси малого,
Що в вертепі народився,
На мій скіпетр напосівся.
Смерть робить крок до тих хто стоїть під зорею. Раптом виходить Янгол та
стає поруч із зореє. Смерть відступає і звертається до Ірода.
Смерть О,
не буде цього, царю,
Їх косою я не вдарю:
Хоч дитя мале літами,
Має владу вже над нами,
Мушу я йому коритись,
А тебе прийшла скосити
Ірод (насміхаючись)
Що ти мене страхаєш!
Коси ти траву своєю косою!
Не тобі, машкара, тягатись зі мною.
Смерть Слава
і багатства пропадуть,
А зустрічі зі мною не минуть.
Цієї коси досить маху –
І мертвий чоловік від страху.
А вчинив ти лютий злочин,
Що вбивати ти дав почин.
Я за те тебе караю
І без жалю тут стинаю! (замахується косою Ірод падає та конає решта Чорт,
Кривда, Мошко, Воїни тремтять та кидаються до купи)
Козак (грізно)
А ви, кляті людоїди, чого причаїлись?
Чи ще хочете пожити, ще ви не наїлись,
Ще ви крові гарячої не понапивались
І на золотих перинах вволю не наспались
Оце ж нате вам гостинця з Великого Лугу,
Коли вже позабували запорізьке “пугу”. (виймає шаблю)
Чорт, Кривда, Мошко, Воїни тікають тягнучи за собою Ірода
| 
