Воїни(Вбігають та стають у центрі сцени так, щоб між ними могли стати Ірод та
Кривда, говорять одночасно)
Цар Ірод ідуть!
Хай
всі до землі припадуть!
Ірод(Виходить неспішно та пихато, за ним, поглядаючи в різні боки,- Кривда.
Ірод стає між Воїнами, Кривда поруч. Ірод говорить зі злобою, зневажливо до
присутніх та з кровожерливою
насолодою)
Я – багатий і всесильний.
Я – в сріблі і злоті.
Людей ріжу і катую
По своїй охоті.
Дишуть смирною, алоєм
Пишні мої шати.
Та любіше мені пахне
Кров лихого миру.
Серце грає, як побачу
Катову сокиру.
Біля мене люба Кривда,
Всесвітня цариця.
Кривда(Виступаючи наперед, говорить підступно)
Я – Кривда, по світу ходжу,
Всіх людей до сліз доводжу.
Відбираю в них достатки,
Не лишаю навіть латки,
Сію всім у душах страх –
Сила в мене є в руках.
Ірод(Помітивши Царів, звертається до них з зацікавленням)
Куди веде дорога ваша?
Куди прямуєте, царі?
Кого ви шукаєте, владики поважні?
О, бачу дари в вас багаті й коштовні.
1-й царХай
Іроду буде відомо,
Що народився новий цар.
Землею і небом він буде володіти,
На престолі всесвітньому державно сидіти.
З далеких країв дари йому несем
Та милості його покірно ждем.
Ірод(Наче
розмовляючи сам із собою, стурбовано та обурено
нещиро
усміхаючись та звертаючись до Царів)
Дивна, печальна, неприємна новина…
Чути від них про небесного сина…
Який то великий цар народився на світі?!
То, може, то в моїй землі? В моїм повіті?
Він може і моїм царством заволодіти,
Мене скине з престолу – сам схоче сидіти.
Дуже, друзі, прошу вас: в дорогу ідіте,
Як поклонитесь, вертайтесь, мене сповістіте.
Честь віддам йому достойно, доземно вклонюся.
Царі ідуть зі сцени, залишається Ірод, Кривда, Воїни