Самий великий павук Криму та України

Справжніх тарантулів можна зустріти тільки на півдні Європи, а свою назву вони отримали за іменем італійського міста Таранто. Існує легенда: Коли в 867 році війська Людовіка Німецького почали наступ на Італію, в горах Калабрії їх спіткала загадкова хвороба, яка вбивала одного солдата за іншим. Спершу вони божеволіли, тоді корчилися в конвульсіях, а потім наступала смерть. Жодні ліки і жодні лікарі не в силах запобігти недузі. Тоді вирішили, що винуватцями хвороби є павуки-тарантули, що кусають солдатів, а недугу назвали тарантизмом. Зрештою лікарі приписали хворим лікування… музикою. Музиканти весело грали на флейтах, а хворий, якщо він ще міг дихати, мусив вставати й танцювати. На думку лікарів, з хворого разом із потом мала виходити й отрута і він повинен одужати. Хвороба під назвою тарантизм вже давно відійшла в минуле, а веселий народний танок тарантела, живе й донині.

Найбільшим павуком фауни Криму й України є Тарантул південноруський (Lycosa singoriensis). Довжина його тіла досягає 35 мм. Живе тарантул у вертикальних норах глибиною до 60 см. Уночі вилазить для полювання за комахами. Укус тарантула по хворобливості нагадує жалення оси, викликає місцеве запалення, і дуже рідко загальне отруєння організму людини.

Тарантули – це великі, рухливі, волохаті павуки. Доросла самка має довжину 2-5 см і вагу 5-8 грамів. Самець значно менший. У павука коричневе тіло із жовтогарячими плямами на лапках і на черевці. Як і павуки деяких видів, вони не плетуть павутини. Натомість мешкають в глибоких норах недалеко від води. Тому їх найчастіше можна зустріти в долинах річок, озер та боліт, де волога земля. Взимку вони закриваються в своїх домівках, відгороджуючись валиком із трави, переплетеної павутиною, і сплять там до весни.

Тарантули вичікують своїх жертв, як тигри. Вони ховаються серед листя, сміття або в своїх норах. Коли поблизу з’являється яка-небудь комаха, вони доганяють її, кусають хеліцерами, вводячи отруту й екзоферменти, і затягують до себе в нору. Укус паралізує і вбиває комаху, а також перетравлює її внутрішній вміст. Тарантули не жують і не проковтують свою жертву, вони висмоктують частково перетравлений вміст, а тверді рештки викидає по віддаль від нори.

Тарантули дуже турботливі батьки, правда самець не бере участі у вихованні потомства, і взагалі, йому дуже щастить, якщо самка його не з’їсть після спарювання. А от самка, після відкладання яєць, закутує їх у шовковий кокон, які бережно охороняють у своїх норах, а йдучи кудись, беруть їх з собою. Коли на світ з’являються маленькі тарантули, то вони їздять на спині своєї матері впродовж кількох днів, а мати годує їх напівперетравленим вмістом своїх жертв.

Що ж треба робити, коли павук все ж таки вкусив? Існує один народний метод лікування, який, на перший погляд, видається доволі дивним – місце укусу треба змастити роздавленим тарантулом. Проте, якщо взяти до уваги, що кров самців тарантулів містить протиотруту – може таке лікування і має сенс. Але краще видавити ранку та змастити її йодом чи спиртом. Ще надійніше – звернутися до лікаря та отримати кваліфіковану медичну допомогу.

До честі тарантула, треба сказати, що, розуміючи міць своєї отрути, він демонстративно попереджає тих, хто його потурбував – стає на задні лапки, а передні – смугасті розставляє в боки. Зазвичай собаки та вівці, реагують на загрозу та йдуть геть. А туристам чи мешканцям районів, де зустрічаються ці павуки, можна порадити бути уважними! Тарантул ніколи не нападе першим. Він може вкусити, якщо, наприклад випадково на нього наступити.