Вовк
(Canis lupus) - відноситьсядорядуХижихзвірів
(Carnivora), родиниСобачі
(Canidae). На території України
представлений двома підвидами : лісовим та степовим, що був на півдні України
частково винищений. В Україні
зустрічається в усіх природних зонах, оселяється в лісах, болотах, глухих
яругах, і байраках в степах, густих чагарникових заростях тощо. Межі угідь вовка
можуть сягати 200 кв. км. Живуть на цій території зграями (сім'ями), що
складаються з пари дорослих особин, їх приплоду та приплоду минулого року
(переярків). Територію мітять пахучими мітками. Вовки активні переважно в нічні години, але іноді їх можна зустріти і вдень.
Про свою присутність вони дають знати голосним виттям, що дуже відрізняється за
своїм характером у дорослих самців, вовчиць та молодих, а також залежно від
ситуації. Справа в тому, що за допомогою різного роду завивань вовки
обмінюються інформацією про наявність здобичі, появу інших вовків на території
зграї, появу людей та інші важливі події. Вовки мають також досить розвинуту
міміку — вирази їхньої морди, пози та положення хвоста можуть бути вельми
різноманітними, що віддзеркалює емоційний стан тварин та має першорядне
значення для встановлення контактів між особинами або, навпаки, запобігання
сутичок. Із аналізаторів у вовків наібільш розвиненим є слух, дещо слабкішими —
зір та нюх. Добре розвинена вища нервова діяльність сполучається у вовків з силою,
спритністю, невтомністю, швидкістю бігу та іншими фізичними даними, що значно
підвищують шанси цього хижака у боротьбі за виживання. Він без видимих зусиль
може нести в зубах вівцю, тримаючи її перед собою або закинувши за спину. При
необхідності вовк розвиває швидкість до 55—60 кілометрів на годину, здатний здійснювати
переходи до 60—80 м за ніч, а в середньому за добу (в лісовій зоні) проходити
понад 20 м.
Залюбки використовують шляхи і стежки людини, просіки й дороги. На денний
відпочинок залягають в затишних місцях, де їх застане світанок. Постійні лігва
влаштовують в буреломах, під корінням вивернутих дерев, в яругах і печерах,
часто в норах інших тварин (власні майже не риють, можуть розширювати існуючі)
, як правило, неподалік водопою.
Живляться вовки найрізноманітнішою тваринною їжею, але до основного раціону
найчастіше входять свійські та дикі парнокопитні, зайці, борсуки, дикі та
домашні птахи, собаки, часто відвідують скотомогильники і є переносниками
сказу. Здобиччю вовків також можуть стати лисиці, єнотовидні собаки, єноти та
інші невеликі хижаки, а також свійські собаки, за якими вовки часто полюють
спеціально, навіть витягуючи їх ночами з конури на подвір’ї. Зрідка зголоднілі
взимку вовки можуть нападати на сплячих у барлогу ведмедів. Також серед вовків
спостерігаються випадки канібалізму. Вовки, особливо в південних частинах ареалу, поїдають і деякі рослинні корми —
різні ягоди, плоди конвалії, дикі та садові фрукти (падалку), навіть гриби. В
степах вони часто поїдають кавуни та дині, втамовуючи таким чином не стільки
голод, скільки спрагу, тому що потребують регулярного і досить об’ємного
водопою. Вовк відомий своєю
ненажерливістю. Дійсно, якщо він голодний, то здатний з’їсти до 10 кілограм м’яса за
раз. Але в звичайних умовах добова норма на дорослі тварини складає всього лише
близько 2 кг,
решта м’яса просто розтягується та приховується на запас, і з’їдається пізніше;
це не завжди береться до уваги, і сприяє перебільшеній уяві про ненажерливість
вовків. З іншого боку, цій тварині притаманна дивовижна здатність голодувати,
не втрачаючи при цьому життєвих сил. В Ямальскій тундрі поранений вовк
пролежав, не міняючи місця і не полюючи, тобто будучи голодним, 17 діб. Він
дуже схуднув, але повністю одужав від поранень і після цього біг як здоровий. В процесі полювання вовків на велику дичину особливо добре видно, наскільки це
високорозвинені хижаки і якою складністю відрізняється їхня поведінка. Навіть
полюючи вдвох влітку, вовки нерідко практикують поділ обов’язків, коли один з
них стає заганяйлом, а інший ховається в засідці. Перший при цьому діє дуже обережно,
поступово та методично направляючи намічену жертву в бік свого напарника. В
зграї, що переслідує оленя, лося або сайгу, часто одні хижаки біжать
безпосередньо за жертвою, а інші — не поспішаючи зрізують кути, і, відпочивши,
змінюють перших. При цьому хижаки демонструють вражаючу невтомність, нещадну
настирливість і рано чи пізно в абсолютній більшості випадків домагаються
свого. Іноді вони заганяють оленів на скелі, і, оточивши, чекають, коли ті,
втомившись, спробують прорватись і втекти. Нарешті, вовки вміло виганяють
оленів та косуль на ковзкий голу кригу річок та озер взимку або ріжуть їх в
глибокому пухкому снігу або по насту. Але в інших умовах вони не здатні
наздогнати здорового дорослого оленя, тому їхня здобич більш ніж на 60%
складається з хворих та старих тварин.
Розмножуються раз на рік.Сезон парування припадає на січень-лютий.Вагітність
триває 62-75 днів.Народжують звичайно 4-5 вовченят, які стають статевозрілими у
віці 22-23 місяці. Ворогів у вовка, крім людини, на території України практично
нема. Вовк поширений по
всій Україні, крім Криму та Вінницької області
