Дикийкабан (Sus
scrofa attila Thom.) - парнокопитийссавецьродусвинячих, одинзродоначальниківсвійськихпорідсвиней.
Населяєвологілісиічагарники, заростіочеретутарічковіплавніЄвропейськоїобласті. Тримаються невеликими групами як
правило неподалік води. На Україні поширені у лісах і лісостепових смугах.
Погано пристосовані до глибокого снігу, що пояснює їх перебування в мішаних
широколисних лісах західної України та Карпат (до 1 800 м). Довжина тіла зрілих особин іноді сягає 2 м, висота в холці - до 1,1 м. Вага не рідко
перевищує 300 кг.
Самиці трохи менші та легші. Тіло значно зжатіше та коротше від свинячого та
вкрите обрідною щетиною темно-бурого, коричневого, іноді сірого кольору. Морда
видовжена, у самців вистаючі ікла, довжиною до 22 см, в поперечному розрізі
трикутної форми. Останні використовуються в жорстоких бійках між самцями -
своїми іклами кабани здатні наносити потужні удари по напрямку знизу-вверх, не
рідко спричиняючи у суперників важкі травми. До природного захисту можна
віднести товстий шар жирової тканини (2-5см), яка відіграє здебільшого захисну
функцію. Кабани полюбляють тертись об дерева та валятись в болоті, після чого
суміш болота та деревинної смоли застигає на їх щетині, утворюючи своєрідну
"броню", яка нерідко захищає їх від мисливських куль. Дикий кабан,
порівняно з домашньою свинею, має довші та грубіші ноги, що дозволяє йому
швидко бігати. Зір порівняно поганий.
Кабан - нічна всеїдна тварина. В раціон здебільшого входить їжа рослинного
походження - паростки і коріння рослин, жолуді, насіння, горіхи, трава. До
тваринного раціону відносяться дощові хробаки, різноманітні комахи, ящірки та
змії, жаби та дрібні пташки, які гніздяться на землі. Нерідко нападають кабани
і на крупних тварин, хворих або поранених - бували випадки нападу на оленів.
Іноді їдять здихоту.В зимній період кабан здатен прорити рилом мерзлий грунт
глибиною до 20см і більше в пошуках їжі.
Влаштовує ночліг в грунтових заглибинах глибиною 30-50 см з вистеленим листям
дном. Місце ночівлі покидають у разі поганих умов існування або у разі, якщо їх
хтось потурбує.
Розмножуються дикі кабани здебільшого навесні або восени, якщо самиці
народились взимку. Після 4 місяців вагітності народжуюються п'ять, іноді шість
цілком зрячі та добре розвинені поросята. Перші 4 місяці після народження мають
характерне смугасте забарвлення вздовж спини з світло-рудих та чорних смуг, що
маскує їх від хижаків в густих заростях очерету.
Дикий кабан - мисливський звір, цінний задля м'яса, шкіри, щетини та іклів.
Полювання на нього пов'язане з підвищеним ризиком - поранені сікачі (молоді представники
диких кабанів) нерідко кидаються на мисливців та наносять рвані рани іклами та
топчуть передніми лапами. Для цього іноді в мисливських угіддях влаштовують
штучні підвищення, що захищають людей від атак кабанів. Якщо такого підвищення
поблизу немає, можна відскочити вбік при нападі сікача. Після невдалої атаки,
кабан рідко повторює свій напад.
