<
П'ятниця, 15.12.2017, 23:39


Ви увійшли як Гість | Група "Гості"Вітаю Вас Гість | RSS
Меню сайту
Пошук у розділі
Категорії розділу
Про пішохідний туризм [1]
Техніка пішохідного туризму [0]
Долання природних перешкод [0]
Топографія та орієнтування [0]
Медецина у поході [3]
Організація харчування у поході [0]
Особиста гігієна [0]
Техніка в'язання вузлів [2]
Техніка в'язання вузлів. Робота з мотузкою.
Хмаринка тегів
Музика

Відео
Подивитись відео на
нашому сайті
ВІДКРИТИ СПИСОК
Погода
Погода в Киеве
Курс валют
Мапа
Мапа Києва та України

Скачати
топографічні мапи та мапи спортивного орієнтування
Радіо
Головна » Статті » Пішохідний туризм » Про пішохідний туризм

Про пішохідний туризм на Україні

 Пішохідні туристські спортивні походи можна проводити  в усіх регіонах України. Одночасно слід зазначити, що територія України, за винятком двох гірських масивів (Українські Карпати та Кримські гори), має рівнинний рельєф і на ній майже відсутні істотні природні перешкоди, що обумовлюють категорію складності спортивних пішохідних маршрутів. Через це у більшості регіонів України можливо здійснювати спортивні походи лише до І категорії складності включно, а походи ІІ та ІІІ категорії можуть здійснюватись тільки в Українських Карпатах та Кримських горах.

Погодні умови дозволяють здійснювати пішохідні мандрівки у рівнинних районах України з березня по листопад, а при сприятливих умовах на протязі всього року.

Крим та Карпати – головні райони проведення пішохідних туристських спортивних походів - відносяться до лісових районів середньогір‘я. Різноманітність природних перешкод цих районів дає можливість туристам оволодіти майже усім арсеналом прийомів техніки пішохідного туризму, орієнтування на місцевості, дозволяють повноцінно проводити навчальні заходи. Термін проведення пішохідних походів по цих районах теж широкий – з ранньої весни до пізньої осені, а за сприятливих погодних умов -  і взимку.

Карпати поєднують у собі красоти гірського та лісового районів. Бурхливі річки, красиві озера, пологі гірські схили, сонячні полонини, багата історія краю можуть задовільними смаки будь-якого туриста. У Карпатах можна прокласти маршрути від найпростіших до III категорії складності. Тут зустрічаються ділянки з великим перепадом висот, скельним рельєфом, складним орієнтуванням, водними перепонами.

Українські Карпати відносяться до середньовисотних гір, які не досягають снігової лінії і не мають сучасних льодовиків. Абсолютна більшість вершин Карпат нижче 2000 м і лише на масиві Чорногора, більша частина якого надлежить до головного вододілу, кілька вершин мають  більшу висоту, у тому числі найвища точка Українських Карпат г. Говерла - 2061 м. Снігова лінія в епоху останього зледеніння знаходилась на висоті 1450-1550м. Яскравими слідами давнього зледеніння є реліктові льодовикові форми на найвищих гірських масивах (Чорногора, Полонинський хребет, Рахівські гори, Чивчина): цирки, улоговини, конуси виносу, кари, моренні вали. На дні карів на висоті 1450-1800м знаходяться карові озера. Реліктові льодовикові цирки та кари протилежних схилів масива Чорногора не з‘єднались між собою своїми задніми стінками і не утворили, як це буває у високогірному альпійскому рельєфі, гострих гребенів. Гострі гребені, іноді з карнизами, є тільки на відрогах вододільного хребта масиву, де зійшлися декілька сусідніх карів одного схилу.

Гірські хребти Карпат, розділені поздовжніми улоговинами та розмежовані глибоким поперечними долинами, простягаються з Пн.Зх. на Пд.Сх. Поздовжня зональність місцями ускладнюється кільцеподібними структурами. У межах головного вододілу Карпат   знаходяться  гори Бескіди з найвищою точкою - горой Пікуй (1405м); від Верецького до Яблуницького перевалів простягнулися найбільш важкопрохідні, розчленовані  численними ущелинами гори Горгани з найвищою точкою -  г Сивуля (1815м); від Яблуницького перевалу на південь простягнувся масив Чорногора з  найвищими вершинами Українських Карпат: Говерла (2061м), Петрос (2020м), Ребра  (2007 м), Гутин Томнатик (2017 м), Бребенескул (2035 м), Піп Іван (2022 м). Полонинський хребет  з вершинами Пікуй, Боржава, Красна, Стіг дещо нижчий за абсолютною висотою і відноситься до ярусу карпатського середньогіря.  Вздовж південного краю Українських Карпат простягнулися гірські масиви Вулканічного  хребта з вершинами  Маковиця, Синяк, Бужора у ланшафтах якого є прояви давнього вулканізму.

Українські Карпати складені в основному глинистими сланцями, алевритами, вапняками, пісковиками крейдового та палеогенового періодів. Сланці легко піддаються денутації, тому гірські хребти мають переважно пологі схили.

Климат Українських Карпат помірно континентальний. Гори і передгіря надмірно зволожуються, річні суми опадів у передгірях  800-1000 мм, а в горах 1500-1600 мм. По мірі підняття у гори температура повітря знижується, а кількість опадів збільшується. Взимку на хребтах випадає значна кількість снігу (товщина снігового покриву буває до 300 см), що подекуди призводить до снігових зсувів та лавин.

В Українських Карпатах проявляється вертикальна поясність природних компонентів і ланшафтів. До  400-500 м розкинутий передгірний пояс з буково-дубовими, буковими, буково-грабовими лісами. Низькогірний пояс піднімається до 1000-1200 м. Тут ростуть високостовбурні букові, мішані буково-смерекові, ялиново-смерекові ліси. Середньогірний пояс досягає висоти 1200-1500 м, тут переважають ялинові та ялиново-смерекові ліси. Вище, у субальпійському поясі (1500м і вище), ростуть чагарники з гірської сосни, чорної вільхи, ялівцю, схили вкриті гірськими луками.

Найкращий час для пішоходних походів по Карпатам  з другої декади травня до кінця жовтня. Однак треба памятати, що у травні на високогірї   ще багато снігу, а в жовтні значно знижується температура повітря, особливо у нічний час. Найбільш цікаві маршрути у Карпатах йдуть хребтами гір. Так, маршрут ІІІ категорії складності проходить хребтами Чорногора, Горгани та Свідовецькому.

Плануючи походи по Карпатах слід пам’ятати, що тут є території,  відвідені під природоохоронні об’єкти (Карпатський заповідник, Карпатський і Синевирський природні національні парки, ланшафтні заказники тощо), для проходження яких необхідно одержати дозвіл у відповідних організаціях та дотримуватися певних правил поведінки.

Гірський Крим - це ліси і гори, печери і грандіозні скелі, неповторні каньони та мальовничі водоспади. Район невеликий і тому його туристське навантаження регулюється, ночівлі дозволяються тількі на спеціально обладнаних туристських стоянках.

Гірський Крим - це природний музей, де на невеликій площі знаходяться різнонанітні ландшафти та  унікальні пам’ятки природи.

Гори Криму тягнуться від Севастополя до Феодосії. Тут вирізняються три гірські пасма: Головне з висотами 1200-1500 м, Внутрішнє з  висотами 400-600 м та Зовнішнє з висотами 250-350 м. Схили пасом асиметричні: південні – круті, північні – пологі. Західна та центральна частини Головного пасма становлять майже суцільний ланцюг столових масивів, плоскі і майже безлісі вершини яких називаються яйлами: Байдарська Яйла, Ай-Петрінська Яйла, Ялтинська Яйла, Нікітська Яйла, Гурзуфська Яйла, Бабуган-Яйла з найвищою вершиною Кримських гір – г.Роман-Кош (1545 м), Чатирдаг, Демерджі-Яйла, Довгоруківська Яйла, Карабі-Яйла. Східна частина Головного пасма розчленована на окремі масиви. У вапняках яйлинських масивів інтенсивно розвиваються карстові процеси. Тут поширені різноманітні карстові форми: полья, ванни, лійки, улоговини, понори, колодязі, шахти, печери тощо. Поширення карствих явищ на яйлах обумовлює майже повну відсутність тут джерел питної води та поверхневих водотоків. На північному схилі Головного пасма утворилися глибокі ущелини – каньони. Найбільш відомий з них Великий Каньйон Криму – грандіозна вузька ущелина  довжиною три кілометри та глибиною до трьохсот п’ятидесяти метрів.

У розподілі рослинності спостерігається висотна поясність. Яйли вкриті травяною та чагарниковою рослинністю. На сухих схилах південної експозиції та камянистих урвищах Головного пасма ростуть напівчагарники. У карстових лійках, улоговинах росте бук, на скельних ділянках трапляється тис ягідний, кримська сосна. Схили середньогіря вкривають букові, дубово-букові та сосново-букові  ліси.

Східний Крим і Карадаг – гори невисокі: 300-500 м, але близкість моря, загостренність форм, значні перепади висот надають їм справжнього гірського вигляду. Вулканічні ланшафти Карадагу  це  справжній музей просто неба. Тут окрім жерла згаслого вулкану можна побачити юрську вулканічну лаву й різноманітні химерні фігури-останці – результат вивітрювання вулканічних порід.

У зоні Внутрішнього та Зовнішнього пасом переважають лісостепові ланшафти з дубовим лісами й лучними степами, міжпасомними поздовжніми улоговинами, долинно-терасовими природними комплексами, переважно розораними. Тут велика кількість сільських населених пункітв та значна транспортна освоєність.

Клімат Кримських гір помірно-континентальний з рисами субтропічного на Південному Березі Криму. Захищений з півночі гірським бар‘єром  Південий Берег Криму тепліше за інші його райони. Клімат яйл відрізняється прохолодним літом (на висоті 1200м середня температура липня +15,7°), не дуже суворою зимою (середня температура січня на тій самій висоті біля -4°, на сході нижче), значною кількістю опадів (в західній частині до 1000-1200мм за рік), сильними вітрами. Влітку з трьох діб одна, а взимку -  дві на яйлі бувають з опадами. Зимою опади у вигляді снігу, сніговий покрив з січня до березня.

Найкращий час для пішоходних походів в горах Криму з початку квітня до кінця жовтня. При підготовці до походу  в горах Криму слід памятати, що тут зосереджено близько 120 природоохоронних обєктів з обмеженим доступом. Серед них Ялтинський гірсько-лісовий заповідник, Карадагський заповідник, заповідник Мис Мартьян, Кримське заповідно-мисливське господарство, заказники – Великий Каньон Криму, Новий Світ, Хапхальський заказник та інш.

При проведенні в обох гірських районах пішоходних походів взимку треба враховувати, що в цей час тут виникають природні умови, які відповідають умовам районів більш складних у туристско-спортивному відношенні. У цей період в горах Карпат та Криму окремі ділянки (перевали, вершини) маршруту за своїми туристсько-спортивними характеристиками можуть за складністю відповідати категорійним ділянкам, що вимагає переоцінки складності маршруту. Проведення зимових пішоходних походів має своі особливості, які у деяких випадках роблять такі походи більш складними і небезпечними, ніж аналогічні за категорією складності літні походи у високогір’ї (зимовий сніг значно відрізняється від літнього снігу високогір’я). Особливу увагу взимку та на початку весни слід приділяти вивченню лавинонебезпечних та селенебезпечних ділянок району походу. Незважаючи на близкість населених пунктів треба враховувати, що стан групи, яка перебуває на хребті чи яйлі, мало чим відрізняється від ситуації коли група знаходиться за десятки кілометрів від житла.

 

Категорія: Про пішохідний туризм | Додав: pan-vadym (14.11.2008) | Автор: Вадим Шевчук керівник "Екотур"
Переглядів: 8486 | Теги: Пішохідний туризм | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Форма входу
Свята та події
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання
Наше опитування
Палатку якої фірми Ви використовуєте у своїх походах?
1. Terra Incognita
2. Pinguin
3. Fjord Nansen
4. Commandor
5. Tramp
6. Loap
7. Інша
8. PanAlp
9. Hannah
10. Ferrino
11. Trimm
Всього відповідей: 2
Статистика
Активный отдых. Пассажирские перевозки, байдарки, поход Крым, сплав на байдаркахACTIVE-рейтинг туристических сайтов. Туризм и отдых Активный отдых. Активные туры. Каталог туристических сайтов. Экстремальный портал VVV.RU МЕТА - Украина. Рейтинг сайтов
Присутніх всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Мапа відвідувань
Locations of visitors to this page
Наши друзі
Братство козацького бойового Звичаю Снаряжение и одежда для туризма, экстрима, активного отдыха
Цікаві кнопки
Природа України. Екологія, охорона природи, краєзнавство, туризм... Український біологічний сайт Наше-Рідне Червона книга України
Наша кнопка
Дитячо-юнацький еколого-туристичний клуб «Екотур» Код ношої кнопки
Наша соцмережа
Клуб "Екотур" ГКМК © 2008 - 2017